Додаткові пальці у собак. Навіщо потрібні?

Якщо ми подивимося на кількість пальців на ногах у різних тварин, то можемо помітити, що існує загальна тенденція мати чотири або п’ять пальців на кінці кінцівок. Наприклад, у людини п’ять пальців на руках і ногах, а також у ведмедів, приматів, ласок, кажанів і кількох видів рептилій. Проте деякі тварини, такі як собаки, лисиці, вовки та койоти, мають лише чотири повністю функціональні пальці, а не п’ять.

Що з цими тваринами? Чому у них відсутні зайві пальці?

Викопні рештки свідчать про те, що тварини, які демонструють втрату пальців, здебільшого створені для підтримки високих швидкостей на великих відстанях. Особливістю цих тварин є довгі ноги, укорочені пальці та зменшена кількість пальців. Це  допомагає покращити швидкість, враховуючи, що додаткова вага, навіть така незначна, може мати суттєве значення.

Крім зменшення кількості пальців, еволюція також змусила ноги собаки рухатися вперед таким чином, що їхні п’яти пальці більше не торкалися землі, на відміну від того, як це відбувається з нами, людьми. 

Наразі більшість собак мають п’ять пальців на кожній передній лапі та чотири пальці на кожній задній лапі. Кіготь додаткового пальця у собаки не є повністю функціональним, як інші пальці, і він не контактує з землею, як інші пальці. 

Безкоштовний курс по догляду і підрізанню кігтів

Проте дослідження показали, що додаткові пальці виконують різноманітні функції, такі як запобігання крутному моменту під час бігу та допомога собаці хапати предмети.

Додаткові пальці у собак. Які породи мають додаткові пальці на задніх лапах?

Деякі породи собак мають у своємо арсеналі додаткові пальці на задніх лапах. Дослідження показало, що поява цього п’ятого пальця є еволюційним поверненням до минулого предків собаки. Кілька з цих порід історично використовувалися для охорони отар як охоронці худоби або еволюціонували для суворих умов. Нижче наведено кілька порід собак із додатковими пальцями на задніх лапах: 

• Піренейські вівчарки;

• Анатолійські вівчарки;

• Австралійські вівчарки;

• Бриар;

• Босерон;

• Норвезький лундехунд;
  

FAQ

Скільки пальців у собаки в нормі?

У більшості собак на передніх лапах є по п’ять пальців, а на задніх – по чотири. Додатковий палець на передній лапі зазвичай не торкається землі під час стояння або ходи, але може виконувати допоміжні функції під час руху.

Для чого собаці додатковий палець на лапі?

Додатковий палець може допомагати стабілізувати лапу під час бігу, зменшувати навантаження при різких поворотах і допомагати собаці краще утримувати предмети. Тобто це не завжди “зайва” структура без функції.

Чому у собак на задніх лапах часто лише чотири пальці?

Це пов’язано з еволюційною адаптацією до швидкого пересування. У тварин, які пристосовані до бігу на більші дистанції, зменшення кількості пальців і полегшення кінцівок допомагає рухатися ефективніше.

У яких порід собак бувають додаткові пальці на задніх лапах?

Додаткові пальці на задніх лапах можуть зустрічатися у піренейських вівчарок, анатолійських вівчарок, австралійських вівчарок, бриарів, босеронів і норвезьких лундехундів. У деяких порід це навіть є характерною породною особливістю.

Чи потрібно видаляти додаткові пальці у собак?

Не завжди. Якщо додатковий палець не травмується, не заважає руху і має нормальну будову, його можуть залишати. Рішення про видалення приймають індивідуально, особливо якщо палець часто травмується, висить на м’яких тканинах або створює дискомфорт.

Коли додатковий палець у собаки може бути проблемою?

Проблеми можливі, якщо кіготь на додатковому пальці не сточується, закручується, вростає в шкіру або сам палець часто чіпляється за поверхні й травмується. У таких випадках потрібен огляд ветеринарного лікаря.

Чи потрібно стригти кіготь на додатковому пальці?

Так – часто саме цей кіготь потребує регулярного контролю, бо він може не торкатися землі й не сточуватися природним шляхом. Якщо його не підстригати, він може закручуватися і травмувати шкіру.

Чи є додаткові пальці у собак спадковою особливістю?

Так, у частини порід додаткові пальці мають спадкову основу і можуть передаватися потомству. У деяких робочих і пастуших порід ця особливість збереглася історично.